ЗЛІТА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, недок., ЗЛЕТІ́ТИСЯ, тимо́ся, тите́ся, док.
1. Прилітати звідусіль в одне місце (про всіх або багатьох). Цілі громади кавок злітаються звідкись, кружаться то над одним, то над другим деревом (Коб., I, 1956, 222); Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що зліталися сюди з монастиря для купання (Вільде, Сестри.., 1958, 517); Олену поховали коло церкви під вишнею, та як поставили хрест, то злетілись дрібні пташенята, ..жалібненько защебетали (Вовчок, І, 1955, 56); Сотні метеликів злетілись сюди, тріпочучи крильцями (Донч., III, 1956, 17); * Образно. Злітались усякі новини з далеких гір (Коцюб., II, 1955, 335).
2. розм. З’їжджатися, збиратися звідусіль в одне місце. Тут уже й гості почали злітатися: хто у вікно на помелі скаче, хто в двері на лопаті суне, а хто й з комина гуркоче (Стельмах, II, 1962, 306); Пам’ятаєте, з усієї України злетілися [на сесію Академії] світила травосіяння і залуження… (Рудь, Гомін.., 1959, 18); Його син вже встиг познайомитися в сільськими хлопчиками, що злетілися до машини (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 596.