ЗМАГА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто з ким-небудь змагається (див. змага́тися1). Колгоспи-змагальники взяли виробничо-громадське шефство над відсталішими артілями (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 99); Коли чоловіки надумали бігати наввипередки, стрибати через канаву, то троє мислителів показали себе найщирішими змагальниками у мужніх вправах (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 609.