ЗМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМА́ЗАТИ, зма́жу, зма́жеш, док., перех.
1. Покривати шаром чого-небудь жирного або густого. Гвинтики-шпунтики, коліщата й коліщатка — підкручує їх Павлик, вдосконалює, підчищає, змазує свинячим салом (Донч., VI, 1957, 52); Побілила [Катерина] вапном стіни, принесла глини, кізяків, по лікті закачала рукава, замісила глину й змазала долівку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144); // Заливати, обробляти поверхню чим-небудь рідким. Лікар зняв бинти, змазав рубці йодом (Собко, Справа.., 1959, 312).
2. Розмазувати, стирати що-небудь (звичайно фарбу, чорнило); // розм. Робити що-небудь (перев. зображення) нечітким, розпливчастим.
3. перен., розм. Позбавляти гостроти, виразності і т. ін.
4. тільки док., також без додатка, фам. Сильно ударити кого-небудь. Змазати по вуху.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 610.