ЗМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змалюва́ти. Навіть змальований ним же самим на папері заєць хвилював його. Ось зараз вискочить куцохвостий з-за куща (Мушк., Чорний хліб, 1960, 165); Якою солоденькою, прилизаною здалася зараз Ніні вожата, змальована в оповіданні! (Донч., V, 1957, 327); // змальо́вано, безос. присудк. сл. Художник Ерделій показав нам одну свою картину. На ній було змальовано тихе озеро (Кучер, Зол. руки, 1948, 80); В новелі Натана Рибака «Прапор» змальовано безстрашний вчинок і таку ж безстрашну смерть нашої радянської людини (Тич., III, 1957, 175).
Як (мов і т. ін.) змальо́ваний (змальо́вана і т. ін.): а) красивий, гарний, вродливий (про зовнішність людини). [Зінька:] Гарна [Хведоска]! Гарна, як змальована!.. (Кроп., II, 1958, 59); А дівчата й хлопці, всі мов на картині змальовані (Кучер, Чорноморці, 1956, 442); б) чіткий, яскравий (про зображення, уявлення і т. ін.). Як змальована, встала перед Вовою постать паняночки, якоїсь родички слідчого (Вас., І, 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 611.