Слово "змигати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗМИГА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗМИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати. Ярослава соромливо змигнула, але, переборовши ніяковість, знову глянула на нього росяно-сірими, з чорною обвідкою очима (Минко, Ясні зорі, 1951, 191); // Швидко й мимовільно заплющуватися і розплющуватися (про очі). Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Коцюб., І, 1955, 418).

І (й) на волосо́к (на хвили́нку, на хви́льку) [о́ком ] не змигну́ти — не заснути навіть на дуже короткий час, не задрімати.— Розбирайся й лягай спати! Треба проспатися, бо вночі і на волосок оком не змигнемо! (Фр., І, 1955, 70); Гідробудівники не сплять.. Він теж без перепочинку, не може й на хвильку змигнути (Рудь, Гомін.., 1959, 37); Не всти́гнути (не вспі́ти) і о́ком змигну́ти — про швидке здійснення, настання чого-небудь. Як побачив [Василь] свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! ніхто не вспів і оком змигнути… тут коло неї і впав (Вовчок, І, 1955, 83); Не змига́ючи (не зми́гуючи, не змигну́вши) [о́ком] — дуже пильно, уважно, не відводячи погляду. — Спите, паничу? — питає дід. Я дивлюся на нього, не змигаючи (Фр., IV, 1950, 181); Не змига́ючи (не зми́гуючи, не змигну́вши) о́ком з кого — чого — не зводячи очей, погляду з кого-, чого-небудь. Борис ішов спокійно, рівно, не змигаючи оком із поруччя, і нічого більше не бачив (Фр., III, 1950, 32); Не змигну́вши о́ком — не розгубившись, не збентежившись. Він умів добре промовляти, головувати на зборах і казати, не змигнувши оком, на чорне біле (Хор., Незакінч. політ, 1960, 69).

2. неперех., перен. Швидко спалахувати й гаснути (про вогонь, світло і т. ін.). Від Перекопу докочуються гарматні гули, все частіше змигують на Турецькім валу вогні батарей (Гончар, II, 1959, 434); Далеко змигнув прожектор.

3. перех., рідко. Мигаючи, моргаючи, змахувати, струшувати що-небудь з очей (звичайно сльози). Жалібно похитувала [Маланка] головою, змигнувши крадькома сльози (Коцюб., II, 1955, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 617.