ЗМИ́РШАВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зми́ршавіти; // у знач. прикм. На змиршавілу корівчину Захар.. дивиться, придивляється, як вона хвата конюшину, люцерну, мітлицю (Горд., Чужу ниву.., 1947, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 619.