ЗМОРО́ЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зморо́зити 1. // у знач. прикм. Що було причиною їх смерті? Голод? Холод? .. Тіла їх були сині, скостенілі, зморожені (Фр., II, 1950, 36); Марія почувала, як останні залишки сил покидали її нечутно, мов іржаві пелюстки зморожену квітку, і боялась тільки одного — крововиливу (Козл., Лелеки.., 1953, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 632.