ЗМО́РЩЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до змо́ршка1. [Сабіна:] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях.. і між брівками чудово замалює (Л. Укр., III, 1952, 170); Великі очі її під вицвілими, рідкими бровами теж стомлено дивилися на світ, а від них розбігалися, мов темно накреслені, густі, вже, певно, давні, зморщечки… (Коп., Земля.., 1957, 72); Подушки на його ліжкові перебивала [Христя],— мов надуті, лежали вони, не видаючи ніде ні зморщечки, ні складочки, — пухкі та високі! (Мирний, III, 1954, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 633.