ЗМРОК, рідше ЗМРІК, змро́ку, ч., діал. Сутінок. Вже світає, а в пущі ще змрок (Вовчок, VI, 1956, 321); Тіні камениць ставалися щораз довші, змрік щораз густіший западав по улицях (Фр., VIII, 1952, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 634.