ЗМІЗЕРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змізерні́ти; // у знач. прикм. Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум’янцем, було жовте, змізерніле, щоки позападались (Фр., VI, 1951, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 620.