ЗМІ́РЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змі́ряти. У підхмар’ї заграв маяки Нам горять в несходимі краї. Ким ти зміряна, збройна пітьма? Де твої причаїлись пости? (Гончар, IV, 1960, 17); // змі́ряно, безос. присудк. сл. Озирнувся [Василь] на схід, до Волги — багато пройдено, багато зміряно, а нічого, хоч знову в дальший похід (Логв., Давні рани, 1961, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 624.