ЗМІЯ́, ї́, ж.
1. Плазун з видовженим тілом, укритим лускою. Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! — І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її… (Досв., Вибр., 1959, 56); У гримучої змії між очима і ніздрями є спеціальний чутливий елемент, що сприймає теплове випромінювання (Ком. Укр., 11, 1964, 48); * Образно. Сухо тріснула ракета, і зелена змія шугонула в небо (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 195); * У порівн. В’ється перед нами Шлях, немов змія (Рильський, І, 1960, 196); — Війна. Гримучою змією влетіло це страшне слово в наш дім (Рад. Укр., 13.VIII 1962, 3).
2. рідко. Те саме, що змій 2. До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами (Котл., I, 1952, 213); — Змія хату запалила, Дітям каші наварила (Шевч., І, 1963, 232); Сниться йому, видиться: входить змія, ламле [ламає] йому кісточки, садить у піч (Тич., I, 1957, 154).
3. перен. Про злу, підступну людину. — Ти — змія люта, а не свекруха! — кричала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 363); Комар [багатій] — хитра, пузата змія, а батюшка в рясі — облудна манія (Ковінька, Кутя.., 1960, 31); // Про хитрого, лютого ворога. На неї [Москву], в вірі і надії, В бою дивився трудівник, Щоб одповзли неситі змії Від наших нив, від наших рік (Рильський, Сад.., 1955, 20); Смерть бандитам! Смерть фашистам! Сміливо на бій! Нашу землю ми очистим від фашистських змій! (Гонч., Вибр., 1959, 179).
4. рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.). Змію з паперу зробить [хлопчик], та по селу й гасає (Барв., Опов.., 1902, 279).
◊ Відігріва́ти (відігрі́ти) змію́ бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця див. відігріва́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 629.