ЗНА́ДІБ1, ЗНА́ДОБ, доба, ч., діал. Інструмент, прилад. Коли я підводила голову, щоб знайти який знадоб до шиття, траплялось мені глянути просто поперед себе на темну довгу стежку (Л. Укр., III, 1952, 599); Знадоби до писання.
ЗНА́ДІБ2, добу, ч., діал.
1. Речовина. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр., І, 1951, 115); // Цілющі засоби. Обличчя [Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв’язана, обмотана (Л. Янов., І, 1959, 393).
2. Матеріал (для публікації). Виражаючи тим добродіям за їх замітки прилюдну подяку, я звертаюсь до всіх.., щоб були ласкаві всякі такі знадоби надсилати до редакції «Зорі» для опублікування (Фр., XVI, 1955, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 637.