ЗНА́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до зна́тний 3. Дім Вальтера Штрайбеля славився тут І знатністю роду, й багатством худоби… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295); Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва: заміщення державних посад відповідно до знатності походження й попереднього службового становища (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 645.