ЗНАЧУ́ЩИЙ, а, е.
1. Який має неабияке значення; важливий, серйозний. Ніде й ніколи в історії жодна партія не стояла так високо, не давала таких значущих результатів, як наша Комуністична партія (Тич., III, 1957, 436); З Льолею М. в юнацькі роки мені довелося брати спільну участь у подіях найбільш значущих для життя цілого нашого покоління,— в часи першої світової війни та в роки громадянської війни (Смолич, VI, 1959, 100); // Який має глибокий зміст. «Вчитись треба, Надю»,— звучали в її вухах прості і значущі слова (Ткач, Плем’я.., 1961, 108); Він [Бальзак] допомагав Евеліні вишукувати добірні, значущі фрази, якими можна було переконати царедворців, що шлюб її з іноземцем та виїзд за кордон не може стати на перешкоді володінню маєтністю (Рибак, Помилка.., 1956, 300).
2. Який щось означає, на щось натякає; промовистий, багатозначний (звичайно про погляд, вираз обличчя і т. ін.). Раз стрінули ми й Лену з якимсь панком, і вона усміхнулася до мене значущим усміхом (Коб., I, 1956, 164); Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку, ловить у відповідь значущий погляд і йде до просіки (Стельмах , І, 1962, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 650.