ЗНАЧУ́ЩІСТЬ, щості, ж. Абстр. ім. до значу́щий. Іван і Максим стояли поважні та урочисті. Вони теж переживали всю складну гаму батьківських почувань, але свідомі були й величі та значущості того акту, який наважились учинити (Смолич, Мир.., 1958, 54); Висока ідейна значущість фільму [«Російське чудо»] зумовлена правдивим зображенням подій та явищ, сміливим, творчим підходом до розв’язання теми (Мист., 6, 1963, 16); Люба взяла газету, кумедно наморщила брівки і, надаючи своєму круглому личку виразу особливої значущості і поважності, прочитала (Собко, Справа… 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 650.