ЗНЕБА́РВЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗНЕБА́РВИТИСЯ, иться; мн. знеба́рвляться; док.
1. Ставати безбарвним, втрачаючи яскравість кольору. Тривалу хімічну дію світла ми спостерігаємо при вицвітанні фарб, яке найчастіше полягає в окисленні красильної речовини. При цьому фарби знебарвлюються тільки протягом того часу, поки на них діє світло (Курс фізики, III, 1956, 347).
2. перен. Ставати менш виразним і т. ін. У духовному поступі людства прогресивні ідеї минулого не розчиняються в нових, не знебарвлюються, а зберігають свою самобутність, неповторність (Вітч., 3, 1964, 119); В інституті, в гурті талановитих юнаків, які зібралися з усієї країни, Геннадій відразу якось стушувався і знебарвився (Вол., Місячне срібло, 1961, 16).
3. тільки недок. Пас. до знеба́рвлювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 651.