ЗНЕБУ́ЛИЙ, а, е, діал. Який виснажився, знесилився, стомившись від чого-небудь. Цілу ніч я потім кидавсь Змучений, зовсім знебулий, На соломі — бо перини Не було в Ураки в хаті (Л. Укр., IV, 1954, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 651.