ЗНЕВАЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зневажа́ти. Василеві було противно дивитися, як принижувала себе людина. Він уперше бачив таке зневажання своєї гідності (Хижняк, Невгамовна, 1961, 151); Партія вчить не проходити мимо жодного факту зневажання бодай однією особою чи одним колективом свого обов’язку перед державою, перед народом (Рад. Укр., 12. IX 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 652.