ЗНЕВА́ЖЛИВИЙ, а, е. Сповнений зневаги (у 1 — 4 знач.). Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка. Гнат не постеріг того зневажливого погляду (Коцюб., І, 1955, 28); Сміялася вона голосно, задерикувато, і Панкратову яскраво вчувалися в її сміхові зневажливі й часто навіть гнівні нотки (Донч., II, 1956, 18); Партія.. вимагає рішуче боротися з проявами косності, консерватизму, зневажливого ставлення до нової техніки і досвіду новаторів (Рад. Укр., 18.VІІІ 1959, 1); // Який виражає зневагу. Грінченко зробив зневажливий порух губами (Сміл., Пов. і опов., 1949, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 652.