ЗНЕВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до знева́жливий. Постановлено зробити так: ..щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); Дехто ще стоїть біля чорнявого, з красивим хижуватим носом Кульницького. На вузькому обличчі його змішалися вирази зверхності, невдоволення і зневажливості (Стельмах, II, 1962, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 652.