ЗНЕВІ́РЕНИЙ, а, е. Який зневірився, розчарувався в кому-, чому-небудь. Ватя, зневірена в Леонідові Семеновичу, ледве вдержувала сльози (Н.-Лев., IV, 1956, 139); Інколи ходив [Мирон] роботи напитувати. Та повертався завжди стомлений і зневірений; ніде не траплялось (Головко, І, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 653.