ЗНЕНА́ВИСНИЙ, а. е. Який викликає зненависть до себе; ненависний. Заплющився [ченчик] на порозі, щоб не бачити зненависного обличчя Козака Мамая, намальованого, як тоді водилось повсюди, на вихідних дверях з покою до сіней (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 656.