ЗНЕНА́ЦЬКА, присл. Несподівано, раптом. Зненацька сам зоставсь я і дивую, Як швидко зник той гурт мені в очах (Л. Укр., IV, 1954, 91); Зненацька щось різонуло обрій, сліпуче осяяло хмари і з велетенською силою загуркотіло над світом (М. Ол., Леся, 1960, 67); Трапилось так, що фашисти довідались про наш партизанський табір. Вони хотіли захопити партизанів зненацька (Збан., Крил. гонець, 1953, 13); // Ненароком, випадково. Я зненацька спіткнувся на виступі бруку і мало не впав (Чаб., За півгодини.., 1963, 8); Колумб зненацька, ніби забувши, залишив корабельну книгу на столику біля штурманської рубки (Рибак, На світанку, 1940, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 656.