ЗНЕСТЯ́МКИ, присл., розм. Не тямлячи нічого, розгубившись. Василина вхопила торбу і, як птиця, вилетіла знестямки на фургон туди, де було найгустіше дівчат (Н.-Лев., II, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 659.