ЗНЕЦІ́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знеціни́ти. Малопомітний, знецінений яскравою електрикою, висів над містом місяць (Коп., Тв., 1955, 407).
2. у знач. прикм. Який знецінився, втратив свою цінність, став менш цінним. У 1924 р. була здійснена грошова реформа — перехід від знецінених грошових знаків до сталої і твердої радянської валюти (Іст. УРСР, II, 1957, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 660.