ЗНЕЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. Позбавляти цінності; робити менш цінним. Гниль гілляк, стовбурів та коренів живих дерев спричиняє великі збитки лісному господарству, бо вона значно знецінює дерева (Бот. ж., X, 1, 1953, 97); За короткий час грибок [гнилі] може зовсім знецінити волокно, яке втрачає міцність і однорідність забарвлення (Техн. культ., 1956, 178); // перен. Позбавляти значення, значимості. Відсутність індивідуальних рис в образах збіднює їх, по суті знецінює те основне, завдяки чому художній образ має великий емоційно-естетичний вплив на людину (Мист., 6, 1958, 8); Українські буржуазні націоналісти, насамперед, намагалися.. знецінити класичну спадщину наших народів і славні національні традиції, які гармонійно поєднуються з життєвими інтересами всіх трудящих (Тич., III, 1957, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 660.