ЗНИ́ЩУЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до зни́щувати.
2. у знач. прикм., перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Острожський скошує на Свиридовича знищуючий погляд, і той зникає у юрбі старшин (Тулуб, Людолови, II, 1957, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 664.