Слово "зноровити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗНОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. зноровля́ть; док., розм.

1. перех. Поганим ставленням до кого-, чого-небудь викликати норовистість, роздратування; роздратувати, розсердити. Просить [староста), щоб вернув коня, не мучив би його та не зноровив би його (Кв.-Осн., II, 1956, 392); Дужа Санька із штурханами, прокльонами коло корів ходить, затовкла, зноровила, і корови не злюбили її, збавили молока (Горд., Дівчина.., 1954, 15); Мариня, безперечно, мала сьогодні лихий настрій, і Катерина вирішила не дратувати її. По вчорашній тризні була сила праці, боялась просто зноровити дівку (Вільде, Сестри.., 1958, 207).

2. неперех. Те саме, що знорови́тися. Віддав у наймити— Циган свого сина: — Та він,— каже,— буде в вас Добрая дитина! А як коли зноровить Та їсти не схоче — Не жалуйте, прошу вас!.. Нагаєм, панотче!.. (Рудан., Вибр., 1937, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 670.