ЗНОС1, у, ч.
1. Дія за знач. зно́сити, знести́ 1 — 5. Він [льотчик].. повинен стежити за зносами літака та вираховувати курс польоту (Кучер, Квітує жито, 1938, 192); «Бабусі» [доменній печі] готується заміна. Але вирішено в даному випадку застосувати не метод зносу, а більш прогресивний метод — метод насувки (Роб. газ., 28.II 1964, 2).
2. карт., збірн. Карти, скинуті, знесені гравцем в обмін на прикуп.
ЗНОС2, у, ч. Стан за знач. зноси́тися. Спрацьованістю, або зносом, металу називають зміну поверхні металу від тертя (Слюс. справа, 1957, 18); Було б помилкою заперечувати в нашій економіці моральний знос, так само, як і діяння закону вартості (Вісник АН, З, 1957, 6); //Схильність до зношування; зношуваність. Вивчаючи питання зносу поршневих кілець і циліндрів у двигунах внутрішнього згорання, вчені запропонували робити покриття поршневих кілець з допомогою хромування і озалізнення (Наука.., З, 1956, 6); — Ну, як вони, наші бушлати? Добрі на знос? (Кучер, Голод, 1961, 111).
До зно́су — доки не зноситься, не стане зовсім непридатним. А сирота її в селі, Її єдиная дитина! Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе, Сорочечку до зносу носить (Шевч., II, 1963, 29); Нема́ (не було́, не бу́де) зно́су чому — що-небудь дуже міцне. Хай усі знають, що у нього тепер є такий добрий кожух, що йому й зносу не буде! (Чаб., Шляхами.., 1961, 82); Витираючи руки, Максим казав: — Машину любити треба! Обходься з нею, як з конем, їй зносу не буде (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 659).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 670.