ЗНУДЬГО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який знудьгувався по кому-, чому-небудь; // Який виражає нудьгу. Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця знудьговані, з гарячим поблиском, чорні, дикуваті.. очі (Тют., Вир, 1964, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 673.