ЗНІВЕЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знівелюва́ти; // у знач. прикм. Грубі частки [покладів] іноді значно змінюють поверхню Землі, надають їй різноманітних ознак, а дрібні, в місцях осідання, утворюють знівельований спокійний рельєф (Курс заг. геол., 1947, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 664.