ЗНІ́ВЕЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. тільки 3 ос. Поламатися або зіпсуватися, зробитися непридатним для використання, вжитку.
2. Зазнавши фізичних чи моральних травм, скалічіти.
3. перен. Загинути, минути, зникнути безслідно. Сни молодості й надії проносилися перед його душею, як ті тіні. Ах, чому ж так скоро минули, змінились і знівечилися, чому, перелітаючи, не затерли й у пам’яті своїх слідів ..?! (Кобр., Вибр., 1954, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 665.