ЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зні́жити.
2. у знач. прикм. Кволий, не пристосований до життя; розпещений. Виріс він зніжений, вузькогрудий, з кволими, зовсім не розвиненими м’язами, не пристосований до будь-якої праці (Ткач, Арена, 1960, 89); Я знаю твої руки — білі, білі, хоч ніжні, та не зніжені, умілі (Мур., Лірика, 1954, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 665.