ЗНІКЧЕ́МНІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати нікчемним, ні до чого не придатним, перетворитися на нікчемність. Мені стало нудно жити, здалось, що я «погас», знікчемнів (Л. Укр., III, 1952, 690); Власні болі самі в моїм серці жили, Я знікчемнів у власних недугах (Граб., І, 1959, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 665.