ЗОБРА́ЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до зобра́жувати. Поетичне відтворення зображуваної дійсності є для Тичини водночас її сміливим поетичним перетворенням (Поезія.., 1956, 6); Доводиться авторові наповняти собою одним усю сцену, вміщати в собі всю п’єсу і, з допомогою переживання, міміки, очей і до краю обмеженої пластики, оголювати найтоншу складну душу зображуваного героя — Гамлета, Ліра, Макбета та ін. (Моє життя в мист., 1955, 189); Розміри наносяться на рисунках, щоб вказати натуральну величину зображуваних форм (Кресл., 1956, 49); // у знач. ім. зобра́жуване, ного, с. Те, що зображується. Соціалістичний реалізм, базуючись на вірному розумінні законів людської історії, глибоко проникає в саму суть зображуваного, показує не міфологічну, а дійсну, реальну велич і силу героїв нашої епохи (Рад. літ-во, 5, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 676.