ЗОДЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗОДЯГТИ́СЯ і ЗОДЯГНУ́ТИСЯ, дягну́ся, дя́гнешся; мин. ч. зодя́гся, ла́ся, ло́ся і зодягну́вся, лася, лося; док., розм. Те саме, що одяга́тися. Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Тют., Вир, 1964, 7); Вона й зодягнулася, як дівка, в рясну спідницю й вишиту сорочку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 49); — Плачу́, бач, за те, що моя землянка притулилась до панського глинища. Треба ж і прожити, й прохарчуваться, треба ж і зодягтись (Н.-Лев., І, 1956, 56); — Образно. До міського великого парку все ще напливає публіка й любується гарним повітрям та, може, й самою деревиною, що кілька день зодягається в чимраз більше пожовтіле або почервоніле листя (Коб., III, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 678.