ЗОЛОТОКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має золотисті крила. А на замисленій воді Неповторимо, ніжно, славно Пливуть урочисто і плавно Золотокрилі лебеді (Фомін, Вибр., 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 683.