ЗРА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. тільки док., розм. Видати, виказати себе чим-небудь. Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами! (Коцюб., І, 1955, 163); Вся душа її схоронилася в тій хвилі в її очах, і вона хоронила їх, як і себе, щоб не зрадитись перед ним про те, що тремтіло в серці… (Коб., III, 1956, 359);— Ще, може, заздалегідь дізнаємося, де печеніги засіли. Вони самі зрадяться, коли прийде пора до набігу (Оп., Іду.., 1958, 58).
2. тільки недок. Пас. до зра́джувати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 697.