ЗРА́ЗУ, рідше ІЗРА́ЗУ, присл.
1. Тієї ж миті, негайно, дуже швидко; зараз же. Зразу перед її очима чогось ніби виник з темряви теплий вечір у березі (Н.-Лев., III, 1956, 330); На ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти (Головко, II, 1957, 181); Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої (Рильський, III, 1961, 178); Зал довго не припиняв тисячоустого виявлення своєї радості. Іноді шум цей немовби притихав, але ж ізразу відновлювався з новою силою (Тич., III, 1957, 486); // Зовсім недавно, тільки що. Були тут снопи зразу ж з-під серпа, ще з росою привезені до Плачинди (Стельмах, І, 1962, 66); // Без переходу, без проміжної стадії. Ніч впала зразу і проковтнула обрій (Коцюб., II, 1955, 277); // Раптом, несподівано. Нічого не видно, не чутно. Тихо, сумно… Ось щось зразу залопотіло… Мороз пробіг вподовж спини (Мирний, І, 1949, 332); Василь Іванович зразу спинився, мов його хто сіпнув за полу (Вас., І, 1959, 70); // За дуже короткий час, відразу. Тіло її робилось таким легким, наче вона зразу схудла (Коцюб., І, 1955, 327); // 3 першого разу, з самого початку. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Вовчок, VI, 1956, 280); Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Довж., І, 1958, 299); [Олекса:] Такого накрутила язиком, що й не розбереш ізразу (Мик., І, 1957, 155); // 3 першого погляду. Одежа на ньому абияка, сорочка розхристана, .. і таки зразу можна було бачити, що він є (Кв.-Осн., II, 1956, 471); Зразу було видно, що вони не тутешні і їдуть здалеку, хоч біла блузка на дівчині була свіжонапрасована (Томч., Готель.., 1960, 6).
2. За один раз, в один прийом. — Ану, пораднице! — промовляє Федір до пляшки. — Заговори мою тугу! — і витягне зразу до половини (Мирний, IV, 1955, 230); Не хочу я городити Того перелазу, Та що його я не можу Проскочити зразу (Щог., Поезії, 1958, 130); // Разом, одночасно. Різнула блискавиця, мов крикнули зразу всі простори і гори, і — вдарив грім! (Хотк., II, 1966, 220).
3. Близько біля чого-небудь, поряд з чимось. Зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітками (Головко, І, 1957, 106); Великий, згорблений зразу ж біля надбрів’я ніс Сафрона одним кінцем вростає в суцільну лінію брів, а другим — у смолисті вуса (Стельмах, II, 1962, 45).
4. розм. На перших порах, спочатку. — Взагалі все приїдається. От у піст риба зразу така смачна, а відтак уже не теє (Март., Тв., 1954, 41); Жвава розмова велася між обома приятелями, зразу про Руду та смерть Василя Юрші, потім про задуми відбудови Руської держави, ..а вкінці про події дня (Оп., Іду.., 1958, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 699.