ЗРЕДУКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зредукува́ти. * Образно. Се [жінки-бюрократки] — людські істоти,.. дуже зредуковані, упрощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника (Фр., II, 1950, 331).
2. у знач. прикм., лінгв. Те саме, що редуко́ваний 2. Зредуковані звуки; // у знач. ім. зредуко́ваний, ного, ч. Сильною.. була позиція ъ, ь перед складом із слабким зредукованим (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 700.