ЗРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зрече́вити. Молоді воїни виходять до мовчазного граніту — навіки зречевленої священної саги про синів народу — лицарів і в суворій скорботі стають у почесну варту біля вогню їхнього безсмертя (Рад. Укр., 7.III 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 684.