ЗРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗРЕЧЕ́ВИТИ, влю, виш; мн. зрече́влять, док., перех., рідко. Втілювати що-небудь у щось речове, матеріальне. І жить — це значить жить. Зречевлювати труд, Зречевлювати мисль (Бажан, Вибр., 1940, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 700.