ЗРИ́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до зри́вник. — І бригадир за нас. А Пугач в одне: сіяти! Ще й зривницями називав. Йому, бачте, зведення закругляти треба (Жур., Опов., 1956, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 703.