ЗРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Те саме, що відри́гувати. Смачно плямкав [Ситник], сопів, зригував, мов жирний гусак (Загреб., Диво, 1968, 76); * Образно. Чорні дула Націлилися в серце: «Кроком руш!» Перін-гора розверзлася, зригнула Гарячу лаву в сотні юних душ (Воронько, Драгі.., 1959, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 704.