ЗРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зроби́ти. У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі.. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті (Гл., Вибр., 1951, 63); Човен був невеличкий, але зроблений просто і вигідно — для далеких і рискованих мандрівок (Смолич, II, 1958, 43); Посилаю Радин портрет, він недавно тільки зроблений (Л. Укр., V, 1956, 155); І хоч робота твоя нескладна.., але й ця проста робота кимось мусить бути зроблена,— без твоїх пікетів діло не піде (Гончар, Тронка, 1963, 259); [Карташов:] Я хотів зауважити, що Мічурін як практик, який не має спеціальної, теоретичної освіти… [Кічунов:] І слава богу. Майже всі великі відкриття зроблені такими (Довж., І, 1958, 427); Велів [Турн] тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало, Оддать Троянцям з баришком За зроблену вночі потіху (Котл., І, 1952, 230); Серце — не квітка, коли ще у йому Знайдеться місце огневі святому! Хай в його буря ударе [ударить] відразу — Й пробуй загоїти зроблену вразу! (Щог., Поезії, 1958, 305); // зро́блено, безос. присудк. сл. Там такі прехимерні [замки]! і назад відмикається, і натроє розпадається, і хто його зна, як воно там зроблено! (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Все тут [у хаті] було зроблено його руками, окрім скла, горшків і богів (Стельмах, І, 1962, 426); І свекру догодить-услужить, і чоловіка пожалує, і діло не стоїть — зроблено все (Вовчок, І, 1955, 65); Як мало прожито, як мало зроблено (Збан., Єдина, 1959, 88); // зро́блено, безос. присудк. сл., розм. Наврочено, наслано ким-небудь невідомим. Чи то як оженивсь, так і зажуривсь: чи то йому зроблено? (Барв., Опов.., 1902, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 711.