ЗРІ́ВНЮВАТИСЯ1, ююся, юєшся, недок., ЗРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., з ким— чим, у чому, чим.
1. Ставати рівним з ким-, чим-небудь у чомусь.— Багаті зрівнюються з бідними [в правах], але влада не буде вже в руках багачів (Ірчан, II, 1958, 30); Багатії, бач, раділи, Що багатше стали, А вбогії тому раді, Що з ними зрівнялись! (Шевч., II, 1953, 51); За економічними умовами колгоспи зрівняються з загальнонародними підприємствами в сільському господарстві. Вони перетворяться у високорозвинуті механізовані господарства (Програма КПРС, 1961, 74); Круглову особливо приємно, що вся команда підхоплює приклад Цимбала й намагається зрівнятися в своїм умінні з Федором (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82).
2. Ставитися нарівні з ким-, чим-небудь; виявлятися, бути рівним, однаковим з ким-, чим-небудь у чомусь. Був у нас цар і державця [державець] Еней, що ніхто й не зрівнявся 3 ним справедливістю, збройною міццю (Зеров, Вибр., 1966, 237); Кожна дівчина, яку стрівав в походах і в тилу, коли видужував, не могла зрівнятись з його Ольгою… (Коп., Лейтенанти, 1947, 47); Одесити з гордістю казали, що з їхньою оперою в усьому світі може не зрівнятися, а лише сперечатися Віденська опера (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 403); Радий був, що вирвався з лазарету. Мабуть-таки, ніде в світі нема кращих лікарів, ніж мати, ніщо в світі не може зрівнятися з оцим рідним теплом, затишком та ласкою домівки (Гончар, II, 1959, 144).
Хто з ним (не́ю, ни́ми і т. ін.) зрівня́ється си́лою (в си́лі, красо́ю, в красі́ тощо) — ніхто не має такої сили (краси і т. ін.). Його всі парубки бояться, бо він [Йон] сильний… Хто з ним зрівняється силою? Ніхто! (Коцюб., І, 1955, 242).
3. тільки недок. Пас. до зрі́внювати1.
ЗРІ́ВНЮВАТИСЯ2, ююся, юєшся, недок., ЗРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. з чим і без додатка. Ставати рівним, гладким або робитися одного рівня з чим-небудь. Гори й долини зрівнювались (Н.-Лев., II, 1956, 215); — Ненаситець теперечки гарно грає, води чимало, є на що глянуть; а от де були коші і не розбереш, де що й було: забудувалось, вали поосідали і зрівнялись із землею (Стор., І, 1957, 226); Рівний, білий степ: ні ярочка, ні бугорочка — все зрівнялося під білою наміткою зими (Л. Янов., І, 1959, 51); Вода за перегаткою, зрівнявшись з високим берегом, стала розливатися, загрожуючи прорватися з боку котлована гідростанції (Коцюба, Нові береги, 1959, 373).
2. розм. Наближаючись, опинятися на одній лінії, поряд з ким-, чим-небудь. Тільки зрівнялись вони [жовніри] з засадою, як вихопився з кущів Марко і гукнув молодецьким покриком (Стор., І, 1957, 395); На заході сонце зрівнялося з лісом і котилося нижче, по всьому лісу переплуталося косе проміння (Ю. Янов., І, 1954, 286).
3. тільки док., безос., розм. Минати, сповнятися (про вік, строк). Зрівнялось їй [Оксані] дванадцять годочків; помер старий Самійленко (Вовчок, І, 1955, 85).
4. тільки недок. Пас. до зрі́внювати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 705.