ЗСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСТУПИ́ТИ, зступлю́, зсту́пиш; мн. зсту́плять; док., діал. Сходити з чого-небудь. — Я такий хазяїн, як і Денис, — одказав Зінько, не повертаючись до старшини і не зступаючи із свого місця (Гр., II, 1963, 362); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Морд., І, 1958, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 723.