ЗСУДО́МИТИСЯ, иться; мн. зсудо́мляться. Док. до судо́митися. Верига беззвучно поворушив губами, вкритими осугою. Сіре від пороху обличчя йому зсудомилось, і потім ніби щось луснуло в горлі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 723.