ЗСУ́ШЕНИЙ, рідко ІЗСУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зсуши́ти, ізсуши́ти. Явдоха була пишна, горда.. Мотря, з молодих ще літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньок, тиха (Мирний, І, 1949, 396); Оце повне життя, молодості, повне краси й любові дівоче тіло буде повільно зсушене голодом-спрагою? Треба шукати виходу. Будь-що знайти вихід (Гончар, Тронка, 1963, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 724.